Цього року 31 жовтня ми відзначаємо 505 років Реформації. Як зазначив доктор Клей Квартерман (один з перших місіонерів, які особливо посприяли відновленню реформатської громади в Одесі), Реформація не була ретельно спланованим переворотом. Мета реформаторів була вернутися до коренів, які знаходяться в Писанні, – до Євангелії спасіння, яке дається тільки в Христі, тільки благодаттю і приймається тільки вірою. Саме це привело до таких революційних наслідків у свій час. Сьогодні, коли наш народ проходить тяжке випробування війною, ми ще більше бачимо, наскільки є актуальними великі істини, якими надихались реформатори. Без вірності істинній Євангелії церкви не можуть бути сіллю землі та світлом для світу, а стають маріонетками влади. Однією з важливих біблійних істин, яку заново відкрила Реформація, є вчення про християнську свободу. В Вестмінстерському визнанні віри сказано: “Тільки Сам Бог є Владикою совісті. Він звільнив її від вчень та постанов людських, які бодай в чомусь противні Його Слову”.
На відміну від країни, яка напала на нас і прагне знищити свободу слова та совісті та змусити всіх прийняти ідеологію “русского міра”, Україна всі роки незалежності була взірцем у свободі віросповідання. Християни проповідували Слово Боже на вулицях та віч-на-віч. Сьогодні українські церкви зустрілися з новими викликами, але ми молимося і працюємо для наближення перемоги й у духовній і у фізичній війні!
Саме цього дня у 1517 році німецький богослов Мартін Лютер прибив 95 тез до дверей церкви у Віттенберзі. У них він протиставив людським вигадкам, за якими пішла церква, істину Слова Божого, та висловив думку про те, що доля людини визначається не іншою людиною, а благодаттю та милістю Божою. Того дня і розпочався процес перетворення церкви чи Реформації. Реформація – це не просто подія, а процес, який триває досі! 
Кожному поколінню випадає свій тягар та скорботи, і Лютер знав про них не з чуток. Він писав: “Бо Бог постановив, щоб ми не тільки вірили в розп’ятого Христа, але й були розпинані і страждали з Ним, як вказує Він ясним чином у багатьох місцях Євангелій. «Хто не бере хреста свого, – каже Він, – і не йде за Мною, той не гідний Мене» [Мф.10:38]… Якщо ти згоден страждати, тоді скарб і втіха, обіцяні та даровані тобі, такі великі, що насправді ти повинен страждати охоче і з радістю: тобі віддається в дар Сам Христос, та ще зі Своїми стражданнями. Лише повір у це, і тоді навіть серед найбільших жахів і напастей ти зможеш сміливо сказати: «Навіть якщо мені доведеться довго страждати, що це в порівнянні з тим скарбом, який мій Бог дає мені дарувати, щоб я жив з Ним вічно?» І тоді страждання стане солодким і легким, і буде вже не вічним стражданням, але короткочасним і швидкоплинним, як називають його святий Павло і Петро, а також Сам Христос в Євангелії» 
Нехай Господь благословить нас у цей тяжкий час радіти цим скарбам спасіння, самому Христу і Його Перемозі, через яку ми повністю “реформованими” будемо з Ним вічно! 
Тільки Писання!
Тільки Вірою!,
Тільки Благодаттю!
Тільки Христос!
Єдиному Богу хай буде слава!
Дякуємо християнському видавництву “Тюльпан” за надані матеріали.
